Відразу зазначимо, що донація сперми, яйцеклітин та ембріонів в Україні
є анонімною згідно наказу МОЗ № 787 від 09.09.2013 року.
Медичні установи репродуктивного профілю використовують донорські
сперматозоїди, наприклад, виключно з ліцензованих Банків сперми. Це
зі старту усуває багато запитань.
Про досвід європейських колег читайте у цій статті.
На січневій зустрічі кампусу ESHRE йшлося про консультування та
надання інформації батькам, донорам та дітям, які народилися із
застосуванням донорського біоматеріалу- сперми або яйцеклітин.
На сьогоднішній день клініки стикаються з питанням підтримки сімей, де
дитина народилася з використанням донорських сперматозоїдів або
ооцитів, бо зазвичай генеалогічні бази є у вільному доступі.
В роботі з донорами психологічна оцінка є настільки ж важливою, як і
клінічний скринінг.
Правила відбору донорів статевих клітин відрізняються в різних країнах.
Зазвичай з донорами спілкуються медсестри.
Джуліана Баччіно, координатор SIG Psychology & Counselling, підкреслює,
що це завдання повинні виконувати психологи або консультанти.
Донори мають повністю розуміти, що вони роблять: від емоційних до
економічних і правових наслідків у країні, де здійснюється донорство
(або де використовуються статеві клітини).
Причини, за якими донору можуть відмовити у співпраці, на думку
Баччіно – факт, що донор не повідомляє близьким родичам про свої
наміри або мотивується лише фінансовою винагородою.
Майбутні батьки у переважній більшості випадків при зверненні до клініки
планують мати генетичну рідну дитину.
Що робити, якщо цей варіант неможливий?
Для психологічної адаптації цієї категорії пацієнтів клініки повинні з
самого початку попереджати про те, що власні гамети не можуть бути
використані.
Астрід Індекеу з нідерландського банку даних ДНК Fiom описала цей
процес прийняття як «складний перехід до небіологічного батьківства». В
цих випадках не слід поспішати та потрібно дотримуватися відповідного
консультування для розвіювання страхів майбутніх батьків. Основний
страх стосується того, що дитина, яка зачата з використанням
донорської статевої клітини в ході допоміжних репродуктивних
технологій (ДРТ), може мати проблеми у спілкуванні з батьками в
майбутньому.
Важливе питаня – чи є психологічний вплив донації на дітей? Чи вони
врешті-решт шукатимуть своїх біологічних родичів?
Отримані на сьогодні дані довготривалих досліджень обнадійливі. Вони
свідчать про відсутність різниці в емоційних чи поведінкових проблемах
та самооцінці підлітків у порівнянні з підлітками, які були зачаті
природним шляхом. (1)
Згідно з висновками Васанті Ядва з Центру сімейних досліджень
Кембриджського університету чим раніше дітям повідомлено про їх
походження (до семи років), тим краще складаються стосунки з
батьками.
Однак чи може це знання захистити людей, які зачаті за допомогою
донації, від психологічних наслідків контакту зі зведеними братами і
сестрами або біологічними батьками?
Більшість країн світу встановлюють максимальну квоту на вагітність від
одного донора. Але спочатку це були лише рекомендації, тому кількість
зведених братів і сестер може збільшуватися.
Маріана Мартінс, колишній координатор SIG Psychology & Counseling,
підкреслює необхідність створення центральноєвропейського
реєстру. За її інформацію майже дві третини (64%) зареєстрованих дітей
з використанням програми донації шукають як своїх донорів, так і
нащадків того самого донора, переважно з цікавості. Це може стати
основою для консультаційних і психотерапевтичних послуг . Наприклад,
нереалістичне очікування, що діти можуть почати стосунки з біологічним
батьком або зведеним братом або сестрою.
Інша проблема, яка озвучена Мартінс, стосується того, що діти, які зачаті
з використанням донорського біоматеріалу, змушені мати справу з
небажаними запитаннями однолітків і бути готовими «зустрітися з
багатьма нащадками того самого донора одночасно».
Майке Янссен з Нідерландів з власного досвіду розповіла про життя
людини, яка народилася завдяки ЕКЗ з використанням донації, і про те,
як це переосмислює поняття сім’ї.
31 рік тому Янссен була зачата за допомогою донації сперми. Їй
розповіли про цей факт у віці шести років. Пізніше їй повідомили, що ще
вісім дітей були зачаті з гамет, які надав її біологічний батько. Однак
інформація виявилася некоректною: на сьогоднішній день жінка
зв’язалася з 80 зведеними братами та сестрами і очікує знайти більше.
З одного боку, вона говорить, що їй пощастило знайти свого біологічного
батька, який зміг задовольнити її потребу знати власну генетичну
спадщину.
Проте Янссен була непохитною в тому, що вона особисто планує з
чоловіком виключно генетично рідну дитину. І попередила про
небезпеку того, що батьки фактично нав’язують дитині рішення про
донацію заради реалізації власних планів на батьківство.
Пошук родичів у відкритих генеалогічних базах даних був описаний як
«шкідливий і неправильний»(2)
Основний меседж Кампусу полягав в тому, що фахівці з фертильності
повинні забезпечити максимальний захист дітей та етичність
рекомендацій та клінічної практики.
Життєві обставини можуть складатися по-різному. Репродуктологи
всього світу закликають перевіряти власний репродуктивний потенціал
ще в молодому віці. Це швидко та нескладно. Якщо планування
вагітності відкладається на невизначений термін, то раціонально
кріконсервувати власні клітини до того моменту, як пара захоче стати
батьками.
1. Психологічна адаптація підлітків, зачатих за допомогою методів
допоміжної репродукції: систематичний огляд.
Ilioi EC, Golombok S. Hum Reprod Update 2015; 21: 84-
2. Пенінгс Г. Шукати генетичних родичів у генетичних базах даних
шкідливо і неправильно. BioNews 2019 травень;
Comments